Катерина Аксьонова. ПОЛІТИЧНИЙ ДЕГРАДАНС.

©Катерина Аксьонова

    Катерина Аксьонова. ПОЛІТИЧНИЙ ДЕГРАДАНС.

    Дійові особи:

    ЕЛЕКТОРАТ:
    БОГДАНКА — наймолодша з жінок.

    ГАЛАНЯ — більше всіх говорить, важко її зупинити.

    МАЗИРЯ — весь час шебуршить обгортками від цукерок.

    ВАЖИН — поважний чоловік, колишній керівник, на пенсії.

    СВИРЯ — чоловік невизначеного віку.

    РАХІВНИК — Чуйко, приїхав спеціально до села для проведення виборів.

    КАНДИДАТ — грає один актор, виступає за трьох кандидатів: Бабанко, Бабич, Бабоша. Також, як незалежний спостерігач при підрахунку голосів - Бабайко. Змінює перуки і в кінці вдягає капелюх.


    СЦЕНА 1.

    Село, площа біля сільради. Понурий, похилений будинок. Напис “Сільрада” закреслено червоним. Збоку напис “Мунуцупалітет”. Вікна забито дошками навхрест.

    Заходить РАХІВНИК, струшує з себе пилюку. В нього великий портфель.

    РАХІВНИК: Ті, хто вираховував це місце, як ідеальне, могли б і самі сюди приїхати. Соціологи і політологи, громадянське суспільство вам на голову.

    Дивиться на всі боки.

    РАХІВНИК: Нікого немає. От працівники, хоча їх тільки п”ятеро у селі.

    Підходить до сільради.

    РАХІВНИК: Оце село, поназивали. Ото грамотії. Треба виправити.

    Бере з землі шматок крейди та закреслює літери, виправляє на інші. В нього виходить “Мануцапалитета”.

    РАХІВНИК: Так краще.

    Рахівник відкриває двері сільради і відсахується.

    РАХІВНИК: Вони будуть обирати представника від України у Світовий Парламент. А самі сушать тютюн у сільраді. Так не можна, треба тут написати скаргу.

    Рахівник заходить в сільраду.


    СЦЕНА 2.

    На сцену виходить СВИРЯ, на одязі в нього стружка від дерева. Входить БОГДАНКА.

    СВИРЯ: В тебе теж спрацювало, Богданка?
    БОГДАНКА: Так, сигналізація, хтось заліз в наші склади з тютюном.
    СВИРЯ: Може знову миші?
    БОГДАНКА: Ти так вже казав одного разу, Свиря.
    СВИРЯ: Ти мені до кінця віку про це нагадуватимеш?
    БОГДАНКА: Поки ми ходили шукали допомогу весь тютюн вивезли наші сусіди з Нижнього Болота!
    СВИРЯ: А що, я на них з сопілкою піду? Тільки тому, що ми з Верхнього Бруду?
    БОГДАНКА: Чоловіче, ти хоча б зайди подивись.
    СВИРЯ (глузливо): Свічечку не позичиш, Богданка.
    БОГДАНКА: Грець з тобою, я ж не думала, що воно так усе згорить.
    СВИРЯ: А цигарки як палять, що не бачила?
    БОГДАНКА: Добре, яке їхало, таке й здибало. Що робити будемо?
    СВИРЯ: Якщо це людина — а ти думаєш, що це злодій...
    БОГДАНКА: Я цього не виключаю.
    СВИРЯ: То все одно йому доведеться виходити і от тут ми його і почекаємо.
    БОГДАНКА: Розумні слова від тебе.
    СВИРЯ: Не очікувала, бо недооцінюєш мене.
    БОГДАНКА: Тю!

    Сідають біля дверей сільради по боках.


    СЦЕНА 3.

    На сцену заходить ВАЖИН, в костюмі вже не модному. Великий портфель в руках.

    ВАЖИН: Чого чекаємо?
    СВИРЯ: Поки вийде.
    ВАЖИН: Ви вже переконались, що це злодій?
    БОГДАНКА: Важин, ми ще не знаємо.
    ВАЖИН: Ти свічку вдома забула?
    БОГДАНКА: Я можу й піти, це чоловіча справа — злодіїв ловити.
    ВАЖИН: Минули часи відважних жінок.
    БОГДАНКА: Я нікого не боюсь.
    ВАЖИН: Але й роботу виконувати не хочеш. Як ми можемо досягти результатів з таким низьким рівнем відповідальності серед працівників. А нас ще чекають вибори.
    СВИРЯ: Ми всі працюємо на рівних. В нас демократія, живемо без керівника.
    ВАЖИН: Я давно кажу, що наш устрій треба міняти.
    СВИРЯ: Нас і так мало. До речі, де всі?
    ВАЖИН: Сваряться за білизну і порося.
    БОГДАНКА: Як завжди. Ой, з чийого боку білизну?

    Богданка підхоплюється.

    ВАЖИН: З боку Галані.
    БОГДАНКА: Добре, а то я настрашилась.

    Богданка знову сідає на своє місце.

    ВАЖИН: Будемо боротись з ворогом. (киває на сільраду)
    СВИРЯ: А як?
    ВАЖИН: Знав, що попередній досвід тебе нічого не навчив.

    Свиря ображено відвертається, Важин відкриває великий портфель. Витягає звідти сітку.

    ВАЖИН: Отак ми його і спіймаємо.

    Свиря та Богданка встають, допомогають Важину розгортати сітку.


    СЦЕНА 4.

    З сільради виходить Рахівник, починає чхати. На нього обертаються і не знають, що робити.

    РАХІВНИК: Доброго дня.
    БОГДАНКА: Для кого як. Ти ще наважився з нами привітатися.
    РАХІВНИК: Трохи поважніше можна, електорат?
    СВИРЯ: А як з тобою розмовляти, коли ти вліз до нас, крадеш тютюн?
    РАХІВНИК: Тут непорозуміння. До бісової матері ваш тютюн.
    ВАЖИН: Тоді може скажете - хто ви і чому сюди прийшли.
    РАХІВНИК: Будь ласка. Моє прізвище Чуйко, приїхав до вас в якості Рахівника на вибори.
    ВАЖИН: Дуже приємно. Чули, чекали. Я Важин. А це, як ви правильно зауважили, наш електорат — Богданка та Свиря.
    РАХІВНИК: А де ще двоє?
    СВИРЯ: Або закінчать сварку і прийдуть сюди, або прийдуть сюди, щоб продовжити сварку.
    БОГДАНКА: Але ж вибори тільки в неділю?
    РАХІВНИК: Я повинен усе особисто підготувати.
    ВАЖИН: Тоді, може, поживете у мене. В мене є кабінет і приймальня.
    РАХІВНИК: Щиро дякую, але ви теж з електорату. Тому мушу бути об”єктивним. Залишусь в сільраді. Якщо тут можна прибрати.
    ВАЖИН: Можете жити у червоному кутку. Там є все необхідне. Диван, графин з водою, стіл та стілець.
    РАХІВНИК: І немає тютюну?
    СВИРЯ: Цю кімнату ми завжди тримаємо для виборчик комісій.
    РАХІВНИК: А якщо не приїздять сторонні, хто в комісії?
    ВАЖИН: Я та Свиря.
    РАХІВНИК: Можна ж домовитись, це не по закону.
    ВАЖИН: Прошу пана, обирайте вислови. Не по закону! В нас є спостерігачі.
    РАХІВНИК: Хто?
    БОГДАНКА: Я та ще Мазиря з Галанею.
    РАХІВНИК: Добре, якщо ваша ласка, відкрийте мені ту кімнату.
    ВАЖИН: Проходимо за мною. Там є скринька для голосування також.
    БОГДАНКА: Тільки з нею обережно, вона ще мені від бабці залишилась.
    РАХІВНИК: Нічого не розумію. Але добре.

    Важин та Рахівник заходять у сільраду.


    СЦЕНА 5.

    СВИРЯ: Бач, як вийшло. А ти казала — злодій.

    Свиря починає грати на сопілці.

    БОГДАНКА: Я казала? Ти перший прийшов, перелякався. І тихо будь, не неділя.
    СВИРЯ: Я нічого не злякався.
    БОГДАНКА: Тоді чому ти не зайшов у будинок?
    СВИРЯ: Не схотів.
    БОГДАНКА: Злякався.
    СВИРЯ: Просто хотів люльку запалити.
    БОГДАНКА: Чому за тютюном не зайшов?
    СВИРЯ: В мене свій є.
    БОГДАНКА: В сопілці носиш.
    СВИРЯ: Чого ти до мене причепилась? Нічого не сталося, так і йди додому працюй.
    БОГДАНКА: А ти мені не наказуй — що я маю робити. Хто ти такий, щоб тебе слухати?
    СВИРЯ: А може ти чекаєш, поки Рахівник вийде ще раз і подивиться в твої хижі очі.
    БОГДАНКА: В мене хижі очі?
    СВИРЯ: Ти що недочувати стала?
    БОГДАНКА: Хто мені на Різдво сказав, що в моїх очах видно небо?
    СВИРЯ: Правда було, ти ж горілиць лежала.
    БОГДАНКА: Коли горілиць лежала — то в очах небо. А при світлі сонця Божого в мене хижі очі.
    СВИРЯ: Це складне питання. До того ж я тоді був п”яний.
    БОГДАНКА: Знаєш, куди я тобі сопілку ту запхаю.

    Богданка починає гамселити Свирю.

    СВИРЯ: Рятуйте, вбивають представника українського народного промислу.
    БОГДАНКА: Замовкни. Я тобі зараз рубанок відкручу!


    СЦЕНА 6.

    На сцену вбігає ГАЛАНЯ.

    ГАЛАНЯ: А ну, припиніть це мені!

    Богданка відпускає Свирю.

    СВИРЯ: Рятівниця моя.
    ГАЛАНЯ: Пам”ятай про це, як прийде ця брехуха.
    БОГДАНКА: Ти ще сваришся за білизну?
    ГАЛАНЯ: Що ж це в світі робиться, сусіди все знають, про все чули. Та ніхто не прийшов та не допоміг немічній жінці...
    СВИРЯ: Ти немічна? Хто мені коня підкував вчора.
    ГАЛАНЯ: Робиш людям добро, вони тобі ще й це як сором нагадують. Добре, як безпорадній та безпомічній.
    БОГДАНКА: До речі, безпомічна. А де Мазиря? Чи ти її бува не в колодязі втопила, а нам тут репетуєш.
    ГАЛАНЯ: Люди, що це робиться, не чуєте Бога, що над вами зверху! Таке на мене казати! Я, та, що поститься у п”ятницю та середу...
    СВИРЯ: А в неділю їсть галушки з салом навіть у чистий Четвер.
    ГАЛАНЯ: Даремно я тебе від Богданки врятувала. Дивишся на тебе і не віриш, що мати тебе молоком пувала, а не собака, що пожаліла тебе, як цуценя.
    СВИРЯ: Ти мене сучим сином назвала, сама і з Мазирею війну провадь.
    ГАЛАНЯ: Війну? З ким я воюю, добро своє рятувати, хіба це війна? Ой, люди немає у цьому світі справедливості! Немає.
    БОГДАНКА: Де Мазиря?
    ГАЛАНЯ: Вдома.
    БОГДАНКА: Жива?
    ГАЛАНЯ: Жива.
    БОГДАНКА: І тобі більше нічого немає сказати, поки вона сюди сама не прийшла.
    ГАЛАНЯ: А що розповідати?
    СВИРЯ: Ти її втопила!
    ГАЛАНЯ: Втопила, одразу такі слова. В мене серце крається і сльози на очах, почути таке. Втопила! Відкашлялась, і пішла додому.
    БОГДАНКА: Сама вилізла з колодязя?
    ГАЛАНЯ: Що ти вчепилась у той колодязь, як ріп”ях в Сірка. Ніякого колодязя не було.
    СВИРЯ: А що було?
    ГАЛАНЯ: Я повісила білизну сушити — приходжу — вона брудна. Я до Мазирі. Питаю, чому ж ти стерво така, заподіяла мені, твоїй сестрі - християнці таку біду і неподобство. Зіпсувала чисто випрану білизну. І ця жінка, що не вірить, що за свої діла треба відповідати, каже мені — нічого такого не робила. Я кажу, чи не вважаєш мене брехухою, ти, та яка слово правди каже тільки раз на рік на сповіді перед Великоднем у церкві сусіднього села. Вона каже нічого я не псувала. Я кажу, невже Бог дав мені погані очі, що я не бачу, що білизна вимазана шоколадом. А хто в нас любить шоколад, крім Мазуні, біля будинку якої проходиш, як біля фабрики шоколаду.
    БОГДАНКА: І цим доказом ти її переконала?
    ГАЛАНЯ: Та ні в житті. Каже, не я. Я її питаю, а якщо не ти, то хто. Вона каже, що може, хтось з її підсвинків.
    СВИРЯ: От баба вигадлива!
    ГАЛАНЯ: Я їй кажу, невже ти — ти годуєш своїх свиней з підсвинками шоколадом і думаєш, що я в це повірю, знаходячись в здоровому глузді. А ніхто в селі не скаже, що Галані бракує здорового глузду.
    БОГДАНКА: І тоді вона визнала свою провину?
    ГАЛАНЯ: Та ні. Каже я їх не тільки годую шоколадом, в спеку я їм ще морозиво даю. Ось, розповіла усе вам.
    СВИРЯ: Невже.
    ГАЛАНЯ: Все, що було.
    СВИРЯ: І коли ти почула про морозиво для підсвинків, просто витерла пекучі сльози від ганьби заподіяної і пішла собі. І більше немає про що розповідати.
    БОГДАНКА: Що було далі?
    ГАЛАНЯ: Розпитуєте, ніби мені є що оповісти.
    СВИРЯ: Кажи.
    ГАЛАНЯ: Добре, вам розкажу, бо так, як скривджено мене і вас можуть скривдити. Почула я про це і сльози виступили в мене на очі. Образила вона мене. Виходить, до підсвинків вона ставиться краще ніж до людини. Ось... І пішла я собі, розповісти, як усе було, якої кривди завдано мені і майну моєму.
    БОГДАНКА: Що було після ось?
    ГАЛАНЯ: Що було? Хіба я не сказала?
    СВИРЯ: Сказала б, не перепитували.
    ГАЛАНЯ: Я подумала собі, свині дорожчі. То й живи зі свинями. Взяла її за хустку не гаптовану, та й кинула в калюжу де лежали її свині та й обличчям.
    СВИРЯ: Лиха жінка.
    ГАЛАНЯ: Якщо їй так зручніше, то й зі свинями нехай живе.
    СВИРЯ: А вона?
    ГАЛАНЯ: Виплюнула цукерку, її одразу з”їв підсвин
    ок, відкашлялась, встала і пішла додому.
    БОГДАНКА: І промовчала?
    ГАЛАНЯ: Я там слухала, який бруд вона на мене з калюжи виливала?
    БОГДАНКА: А білизна?
    ГАЛАНЯ: Буду знову прати, якщо громада не постановить, що Мазиря винна мені відшкодування за збитки.
    СВИРЯ: І що ж ти хочеш жінко, що прагне справедливості? Пральний порошок!
    ГАЛАНЯ: Пральну машину, з віджимом. Щоб не мусила сушити білизну на вулиці, де вона може бути зіпсована свинями, що жеруть шоколад.
    БОГДАНКА: Отакої.
    СВИРЯ: Ти не витрачаєш мрій на марно.
    ГАЛАНЯ: Треба жити, як живеться, а боронитись у повну силу.


    СЦЕНА 7.

    Повільно заходить МАЗИРЯ. Чепурно вбрана, в волоссі квітка.

    МАЗИРЯ: Добрий день усім.
    ГАЛАНЯ: Ти диви, вже відчистилась!
    МАЗИРЯ: До чесної душі не причепляться ні твої зухвалі образи...
    СВИРЯ: Ні бруд з рідного болота.

    Галаня та Богданка регочуть.

    МАЗИРЯ: Самотню жінку легко образити.
    БОГДАНКА: Та легко приголубити.
    МАЗИРЯ: Знов заздрощі. Ти не знайшла собі кавалера тут, а до мене приходять з сусідніх сіл.
    ГАЛАНЯ: Та результат однаковий, так в дівках і залишились.
    МАЗИРЯ: Галаня, я не прийшла сюди, щоб сваритися.
    ГАЛАНЯ: Так, а для того, щоб перед обличчям чесної громади віддати мені борг.
    МАЗИРЯ: Який борг?
    ГАЛАНЯ: За зіпсовану білизну.
    МАЗИРЯ: Ти про це, я думала вже забула.
    ГАЛАНЯ: Я тобі забуду, таку шкоду наробила.
    МАЗИРЯ: Ми вже це обговорювали. Свині то є свині, біжуть, туди де їм хочеться. Я їх не зупинятиму.
    ГАЛАНЯ: Але відшкодуєш мені збитки.
    МАЗИРЯ: Що ти там вигадала?
    СВИРЯ: Галаня вимагає як компенсацію пральну машинку.
    МАЗИРЯ: Дзуськи.
    ГАЛАНЯ: З віджимом.
    МАЗИРЯ: Та ні в житті.
    ГАЛАНЯ: В суд на тебе подам.
    БОГДАНКА: Ніхто нічого не буде робити. Таких заяв не приймають.
    ГАЛАНЯ: А ми ще подивимось.
    СВИРЯ: Краще проведи попередні слухання у громаді, а там вже міркуватимеш далі.
    ГАЛАНЯ: Згода. А чи згідна ти моя кривдниця, нехай ти би вже від свого шоколаду і не відмилася.
    МАЗИРЯ: Згода. А ти моя сусідка добра, краще б чорт поряд жив, свою білизну не розвішуй де не можеш припильнувати.
    ГАЛАНЯ: Я тобі зараз!
    БОГДАНКА: Нехай громада вирішує!
    ГАЛАНЯ: Добре. Де Важин?
    СВИРЯ: У сільраді.
    ГАЛАНЯ: Важин!
    МАЗИРЯ: Важин!


    СЦЕНА 8.

    З сільради виходить Важин.

    ВАЖИН: Чого галасуєте як в себе вдома?
    ГАЛАНЯ: Ти це мені сказав?
    ВАЖИН: І тобі також.
    ГАЛАНЯ: Зараз він мені затикає рота, а тоді, коли у армію йшов, про що співав?
    ВАЖИН: Згадала баба, як дівкою була.
    ГАЛАНЯ: Після зустрічі з тобою, ніякою дівкою вже не була.
    СВИРЯ: Галаня, чому ти завжди про це нагадуєш?
    ГАЛАНЯ: Щоб знав, що все про нього пам”ятаю і не дозволю так з Галанею говорити.
    ВАЖИН: Дозволь нагадати, з армії мене так і не дочекалась!
    ГАЛАНЯ: І ти зараз про це нагадуєш! Стільки років, бовдур, а забути не можеш.
    СВИРЯ: Якби й хотів, тебе не забудеш.
    ГАЛАНЯ: А ти чого вліз? Чи тебе хто питав?
    БОГДАНКА: Досить вам, зібралась громада — вирішуйте свої непорозуміння.
    ГАЛАНЯ: Не буду. Важин не об”єктивний.
    ВАЖИН: Стара дурепа, я об”єктивний. Що сталося?
    МАЗИРЯ: Хтось хоче цукерку?

    Мазиря витягає з кишені жменю цукерок, пропонує усім.

    ГАЛАНЯ: Підкуп! Корупція!
    МАЗИРЯ: Грець з тобою, тримай і ти.

    Галаня бере, як і всі цукерку і всі кладуть собі цукерки до кишень.

    ВАЖИН: Що сталося, що знадобилась уся громада?
    ГАЛАНЯ: Мені завдано шкоду.
    ВАЖИН: З природою сварись сама за свій вигляд.
    ГАЛАНЯ: Я стерплю, усі образи стерплю, старий козел. Мене принижують, та я не схилюся. Мій шлях до правди рівний як стеблинка, що тягнеться до сонця. Якщо в вас правди не знайду, піду шукати її далі по світах.
    СВИРЯ: До сусіднього села.
    ВАЖИН: Мазиря, може ти мені розкажеш, що сталося?
    МАЗИРЯ: А чого я?
    ВАЖИН: Ти теж мене кликала. І не тому, що в Галані голосу не вистачить. Вона може сама замінити трубу з Єрихона і ніхто підміни не помітить. Чого кричала?
    МАЗИРЯ: Щоб усе було справедливо.
    ВАЖИН: І ти теж побачила несправедливість?
    МАЗИРЯ: Так.
    ВАЖИН: Слухаю.
    МАЗИРЯ: А чи не вдавиться Галаня, якщо я їй куплю пральну машину?
    ВАЖИН: Тебе цікавить практична сторона питання?
    МАЗИРЯ: Не дуже. Просто я не хочу і все.
    ВАЖИН: Добре, тоді давайте спочатку.
    ГАЛАНЯ: Ти не знаєш, якої шкоди мені завдано. Сидиш у своїй нікому не потрібній сільраді.
    ВАЖИН: Я тут по справі. До нас приїхала людина з міста!
    ГАЛАНЯ: Та невже, а хто, чого приїхав?
    МАЗИРЯ: Чому нам не сказав?
    ВАЖИН: Свиря і Богданка його бачили.
    ГАЛАНЯ: І треба було таке змовчати.
    БОГДАНКА: Ми були занадто захопленні твоєю бідою, Галаня, щоб згадати про це.
    ВАЖИН: Повернімось до цього пізніше. В чому полягає проблема висунута на справедливий суд громади?
    ГАЛАНЯ: Мені завдано шкоди!
    ВАЖИН: Ти про те, що тобі зіпсували свині Мазирі випрану білизну?
    ГАЛАНЯ: Громада знає, але не прийшла мене рятувати.
    ВАЖИН: Громада тебе добре знає, тому не втручалась, щоб не рятуватись.
    ГАЛАНЯ: Боягуз.
    ВАЖИН: Далі.
    ГАЛАНЯ: Як відшкодування за завдану мені шкоду, вимагаю, щоб Мазиря купила мені нову пральну машину, з віджимом.
    ВАЖИН: Чому з віджимом?
    БОГДАНКА: Щоб не вішати сушити речі.
    ВАЖИН: І ти вважаєш, що це рівна компенсація?
    ГАЛАНЯ: Не сумніваюся.
    ВАЖИН: Тоді зрозумілим стає питання Мазирі чи не забагато цього для тебе.
    СВИРЯ: І ми будемо в цьому копирсатись?
    ВАЖИН: В нас громада на демократичних засадах. Мусимо. Галаня, ти не зупинишся, поки не отримаєш відшкодування збитків.
    ГАЛАНЯ: Дійду до Конституційного Суду.
    ВАЖИН: Не сумнівався. Мазиря, чи ти вважаєш, що Галаня має право на відшкодування?
    МАЗИРЯ: Вона мене обличчям кинула в калюжу. Тому і в мене одяг зіпсований.
    ВАЖИН: Тоді вирішуємо, що ви не маєте претензій.
    МАЗИРЯ: Я згідна.
    ГАЛАНЯ: Я теж згідна. Але нехай тоді кару понесе підсвинок.
    СВИРЯ: Ця жінка не заспокоїться.
    ВАЖИН: І що ти хочеш?
    ГАЛАНЯ: Випороти порося!
    МАЗИРЯ: Не дозволю.
    ГАЛАНЯ: Інакше ніяк.
    МАЗИРЯ: До свого порося ставишся як до дитини, а моє...
    БОГДАНКА: Почекайте, щось я таке чула. Щось таке чула. Святий отець казав на проповіді. Врятувати дитину...
    ВАЖИН: Ти про що?
    БОГДАНКА: Я теж проти того, щоб бити порося. Згадала. Віддай Мазиря Галані порося, нехай робить, що схоче.
    МАЗИРЯ: І що з того?
    БОГДАНКА: Якщо вона заподіє шкоду, то вже свому підсвинку, а не твоєму.
    ВАЖИН: Громада голосуємо.

    Всі підняли руки.

    ВАЖИН: Одноголосно. Тепер пори порося скільки хочеш, Галаня.
    ГАЛАНЯ: Я вже для тебе зовсім дурепа чи що? Щоб я порола своє порося.


    СЦЕНА 9.

    З Сільради виходить Рахівник.

    РАХІВНИК: Це найцікавише практичне використання досвіду царя Соломона, яке я чув.
    ВАЖИН: Вже влаштувались?
    РАХІВНИК: Так, дякую.
    ГАЛАНЯ: Так про нас і слова не промовиш. Будеш стояти як старий дуб над річкою і схилятимешся тільки від вітру.
    ВАЖИН: Якби й хотів забути, не дадуть. Це вже весь наш електорат. Галаня, та Мазиря.

    Мазиря дає руку Рахівнику. Від висмикує свою руку та витирає об штани.

    МАЗИРЯ: Не треба лякатись. Це шоколад.
    БОГДАНКА: Мазиря в нас любить солодке.
    ГАЛАНЯ: І свиней своїх так годує.
    СВИРЯ: А ти б менше базікала. Тепер і в тебе є вигодований на шоколаді підсвинок.
    ГАЛАНЯ: Стули пельку.
    РАХІВНИК: Я тут по важливій справі і тому прошу вашої уваги.
    БОГДАНКА: Кажіть, бо їх не переговорите.
    РАХІВНИК: Чи ви знаєте, що ваше село обрали для важливого політичного експерименту?
    СВИРЯ: Важин нам стільки розповідав про це, що курки вже не квохчуть, а переповідають умови проведення виборів.
    РАХІВНИК: Гарна підготовка та обізнаність — наполовину зроблена справа.
    ГАЛАНЯ: Чому саме ми?
    РАХІВНИК: Експеримент завжди мусить бути обмежений.
    БОГДАНКА: А нас достатньо?
    СВИРЯ: Головне — нас легко рахувати.
    МАЗИРЯ: Але невже від нас почнеться нова політична реформа?
    ГАЛАНЯ: Від тебе може початись тільки головний біль.
    ВАЖИН: Ввійдемо ще в підручники історії.
    БОГДАНКА: А чи зможемо ми обрати гідного?
    ВАЖИН: Все буде гаразд, ми достатньо свідомі.
    МАЗИРЯ: Але ж посланець у Всесвітню Раду від нас?
    СВИРЯ: У Світовий Парламент!
    ВАЖИН: Все вийде.
    ГАЛАНЯ: Добре, все це політичні вибрики. А чому галасувала сигналізація?
    ВАЖИН: І це ти встигла помітити.
    ГАЛАНЯ: А хто з вами тютюн збирав і сушив?
    ВАЖИН: Це пан Рахівник не знав наших звичаїв, от і подзвонити хотів.
    БОГДАНКА: Так там же телефону не має.
    ВАЖИН: А він звідкіля знає?
    РАХІВНИК: Якщо вже все з”ясувалось, перейдемо до політичних питань.
    СВИРЯ: А це до потім не почекає?
    ВАЖИН: Я вам вже казав про політичну важливість.
    ГАЛАНЯ: Добре, нехай говорить, як не злодій.
    РАХІВНИК: Я ще раз хотів би підкреслити. На вашу долю випав політичний вибір. Від вашого рішення залежатиме, яке враження справить наша держава на світовому рівні. Треба вам відповідально поставитись до ситуації, що склалася.
    ВАЖИН: Шановний пане Чуйко, якщо нас обрали, то нам довіряють. Не треба робити натяки, що ми можемо не гідно відобразити думки та сподівання нашої держави.
    РАХІВНИК: Вельмишановний пан Важин, не це я мав на увазі. Ніхто не заперечує вашого рівня самосвідомості та відповідальності. Моє завдання провести роз”яснювальну бесіду.
    СВИРЯ: То проводьте. Ніби ми всього цього не чули від Важина.
    РАХІВНИК: Отже, я продовжу. Політика є невід”ємною частиною людської життєдіяльності.
    ГАЛАНЯ: А коли не було політики? Що людина була недостатньо життєдіяльна.
    МАЗИРЯ: Ото Галаня молодець, ото вкусила.
    ГАЛАНЯ: А ти мовчи та мені не лесть. Як треба буде, і тебе вкушу.
    РАХІВНИК: Через політику реалізуються групові, національні та індивідуальні інтереси.
    МАЗИРЯ: А тварини мають обов”язки, а чому не мають прав?
    БОГДАНКА: Ти хочеш, щоб твої свині та підсвинки вибрали свого кабана в місцеву раду.

    Загальний сміх.

    ВАЖИН: Жіноцтво, електорат, тихіше. Ви ще зможете все дізнатись у спеціально відведений час для запитань.
    РАХІВНИК: За допомогою та завдяки політиці здійснюється реформування, регулювання та заміна суспільних систем.
    СВИРЯ: А системи водопостачання та водовідведення? Ми вже п”ятий рік пишемо скарги. Жодної відповіді.
    ГАЛАНЯ: Замовкни. Чому ти всім викопав колодязі, а собі ні. Чому скиглиш?
    СВИРЯ: Галаня, ти жінка розумна, так принаймні про себе кажеш, а не бачиш різниці.
    МАЗИРЯ: А дійсно, в чому різниця?
    БОГДАНКА: Нам всім він колодязь копав за гроші, а собі безкоштовно?

    Всі регочуть.

    СВИРЯ: Так, не люблю я працювати за так. І не треба реготати.
    ВАЖИН: Може повернемось до політичної складової.
    РАХІВНИК: Так. Завтра приїдуть кандидати, які ознайомлять вас зі своєю програмою. Ви вислухаєте усіх. Поставите свої запитання. А у неділю зробите вибір.
    МАЗИРЯ: А коли будуть результати виборів?
    РАХІВНИК: Одразу, як проголосує останній виборець.
    ВАЖИН: На дванадцяту я вам гарантую стовідсоткову явку.
    РАХІВНИК: А чому не раніше?
    СВИРЯ: На восьму баби...
    ВАЖИН: Свиря!
    СВИРЯ: Перепрошую. На восьму ранку жіноцтво їде на службу Божу у сусіднє сіло.
    РАХІВНИК: А ви?
    ВАЖИН: Ми теж їдемо з ними.
    РАХІВНИК: А чому не можна сказати, що всі ідуть?
    БОГДАНКА: Ми їдемо на підводі. Підвода належить Важину, кінь Свирі. І якщо вони не домовляться...
    ГАЛАНЯ: А такого ще не було. Ми їдемо всі разом.
    РАХІВНИК: Добре. Тоді я ще хотів сказати...
    МАЗИРЯ: А худобу водою напувати?
    ГАЛАНЯ: Так, до завтра. Справ на городі повно.
    БОГДАНКА: Гарно відпочити і з приїздом.

    Галаня, Богданка та Мазиря виходять починаючи співати пісню.


    СЦЕНА 10.

    РАХІВНИК: І це все?
    ВАЖИН: За худобу дбають, як за дітей. Як приїдуть кандидати, всі будуть тут.
    РАХІВНИК: Через відповідальність за вибір?
    ВАЖИН: Через страшенну цікавість.
    СВИРЯ: До речі, пане Рахівник.
    ВАЖИН: Чуйко.
    СВИРЯ: Ну так, пане Чуйко. Якщо в нас така серйозна політична розмова, а баби пішли... Маю до вас запитання.
    РАХІВНИК: Стосовно виборчого процесу?
    СВИРЯ: Ні, мене цікавить більш ширше питання.
    РАХІВНИК: Спробую втамувати вашу цікавість.
    СВИРЯ: Хто і навіщо вигадав державу?
    РАХІВНИК: Це широке поняття і відповідь буде не легкою.
    ВАЖИН: Треба відповісти так, щоб він зрозумів.
    СВИРЯ: Можна без принижень?
    ВАЖИН: Я просто даю пораду.
    РАХІВНИК: Все гаразд. Я зараз вам поясню. Мені ближча концепція громадської угоди.
    СВИРЯ: Якої концепції?
    РАХІВНИК: Її ще називають концепцією суспільного договору.
    СВИРЯ: Так легше. Так що там про державу.
    ВАЖИН: Не перебивай.
    РАХІВНИК: Так ось ця концепція трактувала утворення держави після укладення між людьми добровільної угоди про організацію суспільного життя і наділення певних осіб та інституцій владою. Все це було зроблено для підтримки порядку, захисту прав та інтересів людей.
    СВИРЯ: Зрозуміло, але чомусь я ніколи не потрапляю до осіб, які наділені владою.
    РАХІВНИК: В демократичному суспільстві на загальних засадах ви можете висунути свою кандидатуру...
    СВИРЯ: Не вірю. Де ж та демократія? Піду я, до завтра.

    Свиря виходить.


    СЦЕНА 11.

    РАХІВНИК: Я щось не те сказав? Мені здалося, що він достатньо зацікавлений політикою. І тут раптом, так згас інтерес.
    ВАЖИН: У цьому фактично відсутня ваша вина. Ви ж не знали про ступінь болючості обговорюваної теми для нього.
    РАХІВНИК: А що сталося?
    ВАЖИН: Свиря вже намагався йти в депутати від нашого району.
    РАХІВНИК: І що він, програв?
    ВАЖИН: Сам зняв свою кандидатуру.
    РАХІВНИК: Зрозумів, що відповідальність занадто велика.
    ВАЖИН: Де там. Чорний піар.
    РАХІВНИК: Мені не почулося? Чорний піар?
    ВАЖИН: Так, кандидати з сусідніх сіл.
    РАХІВНИК: У його минулому були корупційні скандали?
    ВАЖИН: Ні. Хата Свирі на краю села. В нього найбільше пасовисько худоби. Ну як, пасовисько. Він корів на ніч не заганяє, тільки якщо дощ. Одного ранку ми прокинулись...
    РАХІВНИК: Вони підпалили тварин? Це жорстоко!
    ВАЖИН: Ви ще скажіть, що голову улюбленого бика підкинули у ліжко. В своєму місті ви забагато дивитесь телевізор!
    РАХІВНИК: Тоді, що сталося.
    ВАЖИН: На всій його рогатій та не дуже скотині напис.
    РАХІВНИК: Нецензурна лексика.
    ВАЖИН: В нас виховані люди. На кожній корові зеленкою понаписували “Помічник депутата”. Свиря це важко переживав. Пиячив тиждень. Потім вдягнув усе чисте і...
    РАХІВНИК: І...
    ВАЖИН: І добровільно відмовився брати участь у виборах. А ви думаєте тільки в вас політика.
    РАХІВНИК: Так вже я не думаю.
    ВАЖИН: Пізно вже. Завтра приїдуть кандидати. Час спати.
    РАХІВНИК: Правду говорите.
    ВАЖИН: Якщо хочете в мене є лазня. Ви з дороги.
    РАХІВНИК: Але ж...
    ВАЖИН: Ночувати ви все одно будете в сільраді незалежно і об”єктивно.
    РАХІВНИК: Ну, тоді добре.

    Рахівник та Важин виходять.
    Затемнення.


    СЦЕНА 12.

    Рахівник виходить з сільради. Потягується. З кущів виходить пом”ятий КАНДИДАТ.

    РАХІВНИК: А ви хто?
    КАНДИДАТ: Кандидат на вибори. Це ж експериментальна дільниця.
    РАХІВНИК: Так і є. А чи не бачились ми з вами?
    КАНДИДАТ: Всі люди подібні.
    РАХІВНИК: Ні, чи не бачились ми з вами на суді про шахрайство на виборах.
    КАНДИДАТ: Де вас звинувачували у не відповідальному ставленні до документів запропонованих кандидатом?
    РАХІВНИК: Не було такого.
    КАНДИДАТ: І я кажу, бачу вас вперше. Доброго дня.
    РАХІВНИК: Не знаю. Зараз все гаразд.
    КАНДИДАТ: Так і буде.
    РАХІВНИК: Документи.
    КАНДИДАТ: Все в чудовому вигляді.

    Кандидат витягає чотири паспорти в обкладинках різного кольору.

    РАХІВНИК: Сховай. Мене дійсно жінка зурочила, коли побачила з Олеською. Що ж то буде?
    КАНДИДАТ: Чесні вибори.
    РАХІВНИК: Нікого іншого не буде?
    КАНДИДАТ: Аж ніяк.
    РАХІВНИК: І коли це закінчиться?
    КАНДИДАТ: Я собі пообіцяв, що це в останнє. Потім я зав”язую.
    РАХІВНИК: Я теж.
    КАНДИДАТ: Тоді все, як завжди.
    РАХІВНИК: Я тебе кликатиму, ти роби все що знаєш. Не допоможу.
    КАНДИДАТ: Зі мною не буде клопоту.
    РАХІВНИК: Щоб я тебе не бачив, як не покличу. А не то знаєш, що я зроблю?
    КАНДИДАТ: Скаргу напишеш?
    РАХІВНИК: Влаштую дебати між кандидатами!
    КАНДИДАТ: Я вже пішов.

    Кандидат йде.


    СЦЕНА 13.

    Заходить Важин у білий сорочці та з краваткою.

    ВАЖИН: Доброго ранку.
    РАХІВНИК: Доброго і тяжкого водночас.
    ВАЖИН: Не зручно спати?
    РАХІВНИК: Волевиявлення суспільства тяжкою ношею лягає на мої плечі.
    ВАЖИН: Золоті слова свідомої людини.
    РАХІВНИК: Мені вже повідомили, що прибули кандидати.
    ВАЖИН: І де ж вони?
    РАХІВНИК: Кликатиму по одному.
    ВАЖИН: А дебати?
    РАХІВНИК: В цьому випадку вирішили відмовитись від цієї процедури.
    ВАЖИН: Але чому?
    РАХІВНИК: Краще обрати за програмами. Це першій досвід. Коли вже будуть результати, зможемо щось враховувати, доробляти.
    ВАЖИН: А це тільки попередній варіант?
    РАХІВНИК: Так, але скажу вам велику таємницю. Ви мені видаєтесь людиною, якій можна довіряти.
    ВАЖИН: Так воно і є.
    РАХІВНИК: Вибори ми проводимо наперед.
    ВАЖИН: Як це?
    РАХІВНИК: Україні ще офіційно не запропонували висунути свого представника у світовий парламент.
    ВАЖИН: А ми граємо на випередження!
    РАХІВНИК: Ви розумна людина. З вами можна мати справу.
    ВАЖИН: Я нікому. Ані чичирк.
    РАХІВНИК: Я у цьому був впевнений.

    Рахівник потискає Важину руку. Важин розпливається у посмішці.

    РАХІВНИК: Тепер треба зібрати електорат.
    ВАЖИН: Це я швидко. Дивіться. (голосно) А це правда, що вже приїхали кандидати?
    РАХІВНИК: Так, мене попередили. Кандидати вже тут.

    За сценою хтось голосно чхає.

    ВАЖИН: На здоров”я, Свиря.
    ГОЛОС СВИРІ: Дякую.
    ВАЖИН: Тепер знатимуть усі. Тільки жіноцтво треба буде зачекати, причепуряться. Може запалимо тютюну.
    РАХІВНИК: Не треба, від вашого тютюну мені вже паморочиться в голові, я, здається, на все життя кинув палити.
    ВАЖИН: Тоді, підемо поки в сільраду.

    Важин та Рахівник заходять в сільраду.
    Затемнення.


    СЦЕНА 14.

    На сцену виходять Галаня, Мазиря, Богданка у всіх яскраві хустки на головах. За ними йде Свиря.

    ГАЛАНЯ: Де ж твій кандидат?
    СВИРЯ: Ви б всі ще довше збирались. Втікли вони від вас.
    БОГДАНКА: А де Важин?
    СВИРЯ: І його з собою забрали. Це я дурень, чекав вас.
    МАЗИРЯ: А що нам голодним треба було йти?
    ГАЛАНЯ: Не може такого бути, без нас би не почали.


    СЦЕНА 15.

    З сільради виходять Важин та Рахівник.

    ВАЖИН: Що я вам сказав, як прийдуть, ми не зможемо цього не помітити. Галасу нароблять, як гуси, що врятували Рим.
    РАХІВНИК: Радий вас знову вітати.
    ГАЛАНЯ: І тобі дня доброго. Де кандидати?
    РАХІВНИК: Зараз буду викликати по черзі.
    БОГДАНКА: Так цікаво. До нас ще ніколи самі кандидати не приїздили.
    МАЗИРЯ: Цікаво а він гарний у ліжку?
    ГАЛАНЯ: Котрий з них.
    СВИРЯ: Звичайно!
    МАЗИРЯ: Щоб тебе джмель в язика вжалив, дурень.
    РАХІВНИК: Можна починати?
    ВАЖИН: Давно вже треба.
    РАХІВНИК: Я викликаю першого кандидата!


    СЦЕНА 16.

    На сцену виходить Кандидат в чорній перуці з вусами. Рахівник сахається.

    РАХІВНИК: Я тут представляю тільки незалежний нагляд. Так що пане кандидат, ви самі розкажете про себе.
    КАНДИДАТ: Доброго дня, шановна громадо. Схиляюсь перед вами, працівниками землі нашої до землі.

    Кандидат схиляється, рукою притримує перуку, щоб не впала. Рахівник закриває обличчя рукою.

    ГАЛАНЯ: І тобі сонячної днини.
    КАНДИДАТ: Мене звати кандидат Бабанко. Я не люблю говорити зайвого. Тільки скажу вам про своє світобачення. Я прихильник концепції народного суверенітету і саме з цією програмою я йду на вибори. Дякую за увагу. Пане Чуйко, я не перевищив свій ліміт з агітації.
    РАХІВНИК: Аж ніяк. Може в громади є питання?
    КАНДИДАТ: Якщо ваша ласка і якщо в громади є питання. Я залюбки.
    ГАЛАНЯ: Що ти оте боквнув? Ляпнув і пішов, як мій чоловік. Нехай земля його радо прийме.
    КАНДИДАТ: Я щиро співчуваю вашому горю.
    ГАЛАНЯ: Якому?
    КАНДИДАТ: Смерті вашого чоловіка.
    ГАЛАНЯ: Що ти верзеш, живий він.
    КАНДИДАТ: Але ж ви сказали, що нехай земля його прийме.
    ГАЛАНЯ: Так. Мрію я про це, як пішов до Пріськи. В сусіднє село — Маленький Вужик. Нехай би сконав, ніж робити мені таку біду — розлученою стала, в моєму віці. Ганьба перед Богом та людьми.
    КАНДИДАТ: Ще раз приношу свої вибачення. Так що ви мене хотіли спитати?
    ВАЖИН: Електорат цікавиться ширшим розтлумаченням поняття концепції народного суверенітету.
    КАНДИДАТ: Звичайно. На мою думку народ є джерелом та носієм державної влади. Ви є сувереном. Державу створює саме народ. Тому народ вищий ніж державна влада і вищий за парламент.
    МАЗАНЯ: Ото співає.
    КАНДИДАТ: Тільки народ приймає конституцію, висуває і відкликає депутатів з парламенту, контролює процес здійснення влади.
    БОГДАНКА: І хто ж то так усе складно вигадав?
    КАНДИДАТ: Особисто себе я вважаю послідовником Руссо.
    ВАЖИН: І ви поділяєте його думки?
    КАНДИДАТ: Я можу повторити слідом за Руссо. Якщо вам це не буде зайвим.
    СВИРЯ: Ми любимо і знаємо Руссо, як і інших композиторів.
    КАНДИДАТ: Я одразу зрозумів це по ваших очах. Суверенітет — єдиний і неподільний, невідчужуваний має належати народові. Бо народ реалізує суверенітет через демократію. Завдяки демократії здійснюється загальна воля народу, воля усіх. Коли народ бере участь у законодавчому процесі, то встановлює такі закони, які однаково корисні народу загалом і для кожного громадянина окремо.
    ВАЖИН: А чи ви не наслідуєте також і Джеферсона?
    КАНДИДАТ: Ви маєте на увазі, що всі владні органи є слугами народу? І якщо вони насмілились зневажати права народу, то народ має підстави замінити їх іншою владою, яка служитиме його інтересам. Ні, я не такий войовничий.
    ВАЖИН: Ви відкидаєте право народів на повстання проти тиранії?
    КАНДИДАТ: Скоріше я вважаю, що влада не повинна доходити до такого розвитку подій.
    РАХІВНИК: Ще є запитання?
    ГАЛАНЯ: Чи не застара я для тебе?

    Загальний регіт.

    КАНДИДАТ: Якщо немає питань, в мене ще багато зустрічей з виборцями. Я поїду.
    СВИРЯ: Але ж вибори тільки в нашому селі.
    КАНДИДАТ: Справді. Я не так висловився. Я навідуюсь до своїх попередніх виборців. Знаете, як лікар навідується до своїх хворих, що вилікувались. Вже як друг родини.

    Кандидат виходить.


    СЦЕНА 17.

    МАЗИРЯ: Нічого такий.
    ГАЛАНЯ: Тобі подобаються усі, хто в штанях.
    БОГДАНКА: А сама до кого підкочувалась?
    СВИРЯ: Галанця теж незаміжня, їй хочеться.
    ГАЛАНЯ: А ти, парубку, рота стули, щоб без зубів не гуляти.
    ВАЖИН: Ми повинні обговорити його політичні погляди.
    РАХІВНИК: Може краще це зробити, коли вислухаєте всіх кандидатів?
    ГАЛАНЯ: Розумно кажете.
    РІХІВНИК: Я викликаю другого кандидата!


    СЦЕНА 18.

    Входить Кандидат вдягений у білу перуку, коротка стрижка.

    РАХІВНИК: Нагадую, що в вас є певний лімит часу, а потім відповіді на питання. Прошу починати.
    КАНДИДАТ: Привіт всім присутнім. Я кандидат Бабич. Моєю програмою, що стала для мене вже життєвими заповідями стала правова держава. Задля збереження і ширшого розуміння цього поняття у світовому вимірі я і йду в парламент від вас вельмишановні мешканці цього статистично обраного поселення.
    ГАЛАНЯ: Для цього ми тільки вибрик статистики. Він мені не подобається.
    КАНДИДАТ: Не треба робити такі поспішні заяви, ви ще не знаєте мене добре.
    ГАЛАНЯ: Якщо ти наполягаєш, то пішли до скирти.
    КАНДИДАТ: Це ваші особисти побажання. А спочатку я мушу вислухати і сказати все, що маю, для громади, а вже потім перейдемо до особистого спілкування.
    ГАЛАНЯ: При свідках наполягаю, за язика тебе ніхто не тягнув. Сам напросився.
    КАНДИДАТ: З вашого дозволу, я повернусь до політичної програми.
    БОГДАНКА: Звичайно. Галаня, ти думаєш тільки про себе.
    ГАЛАНЯ: Так би одразу й сказала, тут ще й Богданці необхідне особисте спілкування.

    Загальний регіт.

    КАНДИДАТ: Я про правову державу, якщо ми вирішили з моїми планами на особистий час. Кант вважав, що держава виникла як результат угоди, в якій усі і кожен відмовились від природної свободи, за умови користування свободою, як члени держави.
    ВАЖИН: Ви згідні з його тлумаченням первісної угоди?
    КАНДИДАТ: Я вважаю, що завдання держави це забезпечення панування права. Ви згідні зі мною?

    Оплески присутніх.

    КАНДИДАТ: Приємно, що ви поділяєте думку великого філософа.
    СВИРЯ: Ти філософ?
    КАНДИДАТ: У данному випадку я мав на увазі Канта. А про себе можу сказати, що в першу чергу я політик, а вже потім — філософ.
    ВАЖИН: Ви згідні, що права людини треба узаконити, а державна компетенція має бути законодавчо обмежена та підконтрольна?
    КАНДИДАТ: Так вважають всі послідовники.
    ВАЖИН: Хотілося б почути ще вашу думку про Гегеля.
    БОГДАНКА: А це хто?
    СВИРЯ: Ти крім своїх кіз і серіалів знаєш щось в житті?
    МАЗИРЯ: А без образ? Хтось хоче цукерку?
    БОГДАНКА: Давай.
    СВИРЯ: Гегель це відомий німецький поет, він ще Фауста написав.
    ВАЖИН: Ви своїми розмовами дуже псуєте політичну дискусію.
    ГАЛАНЯ: Свиря як завжди просвіщає народ. А цей народ він ще й оре, одну в парні дні, другу в непарні.
    СВИРЯ: Замовкни, дурна баба, хто тебе слухатиме. Нехай людина про Гегеля скаже.
    КАНДИДАТ: Дякую за підтримку. Гегель відстоював громадянське суспільство як систему не політичних інститутів та автономних державних органів, що захищатимуть інтереси особи і груп.
    ВАЖИН: Ви вважаєте що Гегель був правий, коли вважав що історія людства це рух Абсолютного Духа?
    КАНДИДАТ: Скоріше я згідний з його ідеєю політичного плюралізму.
    ВАЖИН: В якому формулюванні?
    КАНДИДАТ: Якщо ви дозволите, я зацитую.

    Кандидат шукає в кішенях. Витягає вуса, пхає їх знов в кишеню. Витягає папірець, починає читати.

    КАНДИДАТ: Політичний плюралізм, як співіснування організованих груп, які виступають посередниками між індивідом та державою і створюють можливість індивідам представляти і захищати свої інтереси в державі.
    ВАЖИН: Краще і не скажеш.

    Важин плескає в долоні, його ніхто не підтримує.

    КАНДИДАТ: Дякую за запитання, я піду.
    ГАЛАНЯ: А особистий прийом?
    КАНДИДАТ: За декілька годин. Я ще мушу встигнути законспектувати декілька політичних праць до вечора. А вже потім, особистий час.
    ГАЛАНЯ: Йди, а як забудеш, знайду тебе та усе нагадаю.

    Кандидат поспіхом виходить.


    СЦЕНА 19.

    ВАЖИН: Галаня, яке ти враження справляєш на сторонніх людей.
    СВИРЯ: Незабутнє.
    МАЗИРЯ: А мені він не подобається!
    ГАЛАНЯ: Тому, що тебе не включив в свій особистий час?
    МАЗИРЯ: Дурна баба.
    РАХІВНИК: Якщо панство не втомилось, можна вислухати ще й третього кандидата.
    ГАЛАНЯ: Звичайно, можна вислухати. Мені все одно робити нема чого — треба чекати поки другий матиме вільний час.

    Загальний регіт.

    РАХІВНИК: Тоді, третій і останній кандидат. Прошу до центру.


    СЦЕНА 20.

    Заходить Кандидат вдягнений у руду перуку, кепку, тримає одною рукою полу піджака, іншою жестикулює. Втомлений, захеканий.

    КАНДИДАТ: Вечора доброго, доброго вечора. Дякую вам всім, вельми вдячний, що залишились вислухати, що маю вам сказати. Моє прізвище — Бабоша. Бабоша, щоб легше було запам”ятати повторю ще. Бабоша. В мене класична і проста програма бо і сам я з народу, хоча мій дід походить з українських гетьманів.
    ВАЖИН: Від кого саме?
    КАНДИДАТ: Головне не моє походження, а моя програма. Зовуть мене як і далекого пращура — Юрій-Зеновій.
    СВИРЯ: Подвійне ім”я? Татко з мамкою посварились, як назвати?

    Загальний регіт.

    КАНДИДАТ: Сміятись над ім”ям людини не гречно. Прошу мене послухати, дуже уважно. Більше я повторювати не буде. Так, більше повторювати не буду. Тому починаю.
    ГАЛАНЯ: Богданка, а тобі не здається, що він подібний на вождя світового пролетаріату?
    МАЗИРЯ: На кого?
    ГАЛАНЯ: На Леніна. Кахалорії дуже згубно впливають на фігуру, а в твоєму випадку вони накинулись на залишки мозку.
    БОГДАНКА: Не знаю, Галаня, я на відміну від тебе чула тільки про Мавзолей. З живим Леніном не спілкувалась.

    Загальний регіт.

    КАНДИДАТ: Такі паралелі вважаю підступами політичних оппонентів.
    ГАЛАНЯ: Та дійсно подібний!
    ВАЖИН: Тебе не переговориш та не переконаєш.
    ГАЛАНЯ: Не вірите, добре, я замовкаю. Ні пари з вуст. Я сказала, і я мовчатиму. Навіть на гарячу пательню посадіть, мовчатиму. Бо коли Галаня не хоче розмовляти — її не примусиш. Я вмію тримати свого слова, тому мовчатиму. Впрошуватиме, а я, як води до рота набрала. Мене слухати не хочуть — мовчатиму. Хто шанує Галаню, той зрозуміє, що як жінка дала слово, то тримає його. І мовчатиму до кінця світу, якщо не схочу говорити. Але і не сподівайтесь, що як матиму, що сказати, то промовчу. І не треба розпускати чутки про Галаню, що вона боїться слова мовити. Галаня не така, як скаже, так пам”ятатимеш, до того часу, як синці зійдуть. Чого вирячились на мене? Нікого не затримую. Говоріть, якщо щось маєте. Галаня нікому не заважає та пельку не закриє. Бо Галаня розумна жінка, в неї слова — як сльози Бога - на вагу золота. Мовчу, чого чекаєте, кажіть. Важко говорити після Галані, але я жінка добра — говоріть, як маєте що. Все, замовкла, як не рушите, то мовчатиму. Чому так тихо?
    КАНДИДАТ: Дякую, дякую, ми зрозуміли вашу позицію. Ви не оппонет, ви просто широко мисляча людина.
    ГАЛУНЯ: Я широка!
    КАНДИДАТ: Мільйон вибачень та цілую ваші руки. Вам почулося. Я сказав широко мисляча людина. Таких розумниць я ще не зустрічав. Дякую.
    ГАЛУНЯ: Тільки сторонній оцінить. Говори!
    КАНДИДАТ: Про що це я. А про мою передвиборчу програму. Я наполягаю на ідеї розподілу влади, яка вже зараз є. Перепрошую, вип”ю води.

    Рахівник дає Кандидату склянку води. Кандидат бере воду, витягає носову хустинку, поливає її водою. Допиває воду зі склянки. Віддає склянку Рахівнику. Знімає перуку разом з кашкетом, кладе хустину на волосся, потім вдягає все знову.

    КАНДИДАТ: Так краще! Я про розподіл влади. На мою думку в кожній державі мусять бути три гілки влади — законодавча, виконавча і судова. Влада повинна здійснюватися трьома різними структурами влади — законодавчою, виконавчою та судовою.
    СВИРЯ: Ви вже це казали.
    КАНДИДАТ: Я не маю звички повторювати все сказане. Ніколи. Підкреслюю — ніколи.
    ВАЖИН: Ще щось маєте сказати, чи перепочините?
    КАНДИДАТ: Дякую, та продовжу. Повноваження різних гілок влади повинні урівноважувати одна одну. Ну і далі ...далі ... за текстом, як має бути.
    ВАЖИН: Суд має бути незалежним!
    КАНДИДАТ: Головна моя вимога, що суд має бути незалежним. Прошу про відвід судді! Суддя введений в оману попереднім вироком суду, який зараз знаходиться в апеляційному суді. Якщо не доведено шахрайські дії, то і використовувати це поняття не варто.
    РАХІВНИК: Ви втомились, може відпочините.
    КАНДИДАТ: Я і більше відпрацьовував. Закони повинна приймати представницька влада, а виконавча влада не може їх змінювати. Запам”ятайте це заради мене!
    РАХІВНИК: Усе, пішли. Втомились. Пішли, пішли.
    КАНДИДАТ: Я ще зможу!
    РАХІВНИК (тихо): Це останній виступ.
    КАНДИДАТ: Добре. Як добре. Моє прізвище — Бабоша. Бабоша, щоб легше було запам”ятати повторю ще. Бабоша. В мене класична і проста програма бо і сам я з народу, хоча мій дід походить з українських гетьманів.

    Рахівник тягне Кандидата зі сцени.


    СЦЕНА 21.

    ГАЛАНЯ: Що це було?
    БОГДАНКА: Хто обіцяв мовчати?
    ГАЛАНЯ: Я тільки спитала.
    ВАЖИН: Як людину виснажують роздуми над державою, отак і я не сплю ночей.
    ГАЛАНЯ: І що далі?
    СВИРЯ: Обговорювати кандидатів.
    БОГДАНКА: І не мрій.
    ВАЖИН: Чому, це ж так демократично.
    ГАЛАНЯ: Не потерплю утисків. Ти нас переконуватимеш. В кожного своя голова на плечах. Я піду.
    СВИРЯ: Галаня в скирту поспішає.
    ГАЛАНЯ: Замовкни, бо зараз я язика тобі вирву та ззаду на штанці пришию. Пішли, дівчата.

    Жінки встають.
    Затемнення.


    СЦЕНА 22.

    Всі туляться біля забитих вікон сільради.

    ГАЛАНЯ: Хтось щось бачить?
    СВИРЯ: Де там, він спиною сів.
    ВАЖИН: Дивний рахівник, вже вдесяте перераховує. Може проведемо тут екзіт-пол.
    ГАЛАНЯ: Старий соромник. Тьху на тебе. В твоему віці, та ще тут.
    ВАЖИН: Але...
    СВИРЯ: Не звертай уваги, вони нічого не розуміють.
    БОГДАНКА: А ти помовч, розумник знайшовся.
    МАЗИРЯ: Він вже там третю годину, як він без їжі?


    СЦЕНА 23.

    Входить кандидат, у капелюху.

    КАНДИДАТ: Мої вітання.

    Всі, як сполохані птахи відскакують від вікон сільради.

    ВАЖИН: Ви хто?
    КАНДИДАТ: Я незалежний спостерігач при підрахунку голосів — Бабайко.
    МАЗИРЯ: А ми з вами не бачились?
    КАНДИДАТ: Хіба що в снах.
    ГАЛАНЯ: Їй сниться Свиря.
    БОГДАНКА: Наклеп.
    СВИРЯ: Так, вчора я снився Богданці. ВАЖИН: Не слухайте балачок. Пан Чуйко вас напевно чекає. Пан Чуйко!


    СЦЕНА 24.

    Виходить з сільради Рахівник.

    РАХІВНИК: Ви мене кликали?
    ГАЛАНЯ: Результати відомі.
    ВАЖИН: Тут до вас з міста приїхали.

    Кандидат трохи вклоняться.

    КАНДИДАТ: Я незалежний спостерігач при підрахунку голосів — Бабайко.
    РАХІВНИК: Таке закінчення кар”єри для мене. Добре.
    КАНДИДАТ: У когось все закінчується, у когось починається.
    РАХІВНИК: Я сказав — кінець та й по всьому.
    ВАЖИН: Ми можемо дізнатись результати виборів?
    РАХІВНИК: Так, оголошую.
    СВИРЯ: Тихо всі.
    ГАЛАНЯ: Сам рота закрий.
    РАХІВНИК: Результати проведеного голосування. Результат підтверджує пан Чуйко, рахівник. Кандидат Бабанко - нуль голосів, кандидат Бабич — нуль голосів, кандидат Бабоша — нуль голосів. Не підтримали жодного кандидата — п”ять голосів.
    ВАЖИН: Одностайно.
    КАНДИДАТ: Цього не може бути.
    РАХІВНИК: Я ж казав — кінець.

    Рахівник та Кандидат сідають на підлогу, де стояли.

    БОГДАНКА: Ось і добре, хоч соромно не буде.
    ВАЖИН: Це вперше таке волевиявлення.
    МАЗИРЯ: Ми ввійдемо в підручники історії!
    СВИРЯ: Це треба відсвяткувати.
    ГАЛАНЯ: І це не гріх, нами можна пишатись.

    Беруться за руки, починають танцювати.

    КАНДИДАТ: Політичний деграданс.
    РАХІВНИК: Твоя правда. Ми їм більше не потрібні.

    З А В І С А.

    Квітень 2012

    Адреса: aksioma@neonet.ua
    Головна.

    Передрук матеріалів забороняється.
    Copyright © 2003-2016. All rights reserved